середа, 30 квітня 2014 р.

Весна... Великдень... Боже Воскресіння...

          Чи є на світі щось гарніше за великодній світанок! З давніх-давен цілюща і незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Чи зможе художник змалювати отакий великодній світанок? Щоб і невидима весна ішла щойно зазеленілою травою, щоб і сонечко, мов жива надія, і щоб землиця дихала барвінком хрещатим, і щоб росиця падала з нього, мов світла сльоза?.. А дзвони над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос воскрес! Люди не сплять, вони чекають цієї радості і йдуть їй назустріч до церкви. З уст в уста передається щаслива вість: „Христос воскрес! – Воїстину воскрес!” І чує земля християнську радість та й тішиться у весняному розмаї разом з людьми. Яка це чудова і світла пора, коли село йде на Великдень до церкви! А церква і довкола церкви – неначе великий живий квітник. І рід коло роду, і все як з давніх-давен.






Котилася писаночка з гори на долину.






Немає коментарів:

Дописати коментар