Чи є на світі щось гарніше за великодній світанок! З
давніх-давен цілюща і незрадлива сила вступає в кожного, хто зустріне його. Чи
зможе художник змалювати отакий великодній світанок? Щоб і невидима весна ішла
щойно зазеленілою травою, щоб і сонечко, мов жива надія, і щоб землиця дихала
барвінком хрещатим, і щоб росиця падала з нього, мов світла сльоза?.. А дзвони
над селом не дзвонять, а виспівують на весь світ велику радість: Христос
воскрес! Люди не сплять, вони чекають цієї радості і йдуть їй назустріч до
церкви. З уст в уста передається щаслива вість: „Христос воскрес! – Воїстину
воскрес!” І чує земля християнську радість та й тішиться у весняному розмаї
разом з людьми. Яка це чудова і світла пора, коли село йде на Великдень до
церкви! А церква і довкола церкви – неначе великий живий квітник. І рід коло
роду, і все як з давніх-давен.
Котилася писаночка з гори на долину.
Немає коментарів:
Дописати коментар