суботу, 15 лютого 2014 р.

Афганістан мій біль, моя пекуча пам’ять

        15 лютого у бібліотеці було проведено перегляд літератури «Афганістан мій біль, моя пекуча память». Присутні були  ознайомлені з трагічною сторінкою нашої історії, дізналися про односельчан, що служили в Афганістані і віддали данину пам’яті полеглим воїнам-афганцям.
         Не одним сивим пасмом закосичена ця дата, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані.



 



 
 

пʼятницю, 14 лютого 2014 р.

День Святого Валентина

       Сьогодні 14 лютого у нашій бібліотеці було проведено День Святого Валентина.
      Ми ознайомили присутніх на святі з історією вшанування Святого Валентина.
        Початок вшанування святого Валентина як покровителя любові має давню історію. Стародавні легенди розповідають про його пасторську діяльність серед молодих людей.
        Розповідають, що у той час імператор Клавдій II для зміцнення боєздатності своєї армії ввів заборону чоловікам одружуватися і мати дітей. Звичайно, що такий наказ розлучив багатьох закоханих. Таємно і всупереч владі єпископ благословив молодих, які бажали з’єднати своє життя. За цю свою «антидержавницьку» діяльність святий неодноразово був ув’язнений і остаточно страчений. Таким чином, людська вдячність приписала йому титул покровителя закоханих і прикрасила його пам’ять багатьма легендами.
        Мощі святого Валентина знаходяться у Самборі (на Львівщині), в храмі Різдва Пресвятої Богородиці з 13 травня 1779 року.
        Про кохання написано багато, про нього складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети - вірші. Анна Ахматова, Володимир Сосюра, Гарсія Лорка, Ліна Костенко,Василь Симоненко, Марина Цветаєва, Дмитро Павличко, Ганна Чубач - усіх перелічити неможливо. Багато з них також прозвучали на нашому святі...

 
 
 
 
 

четвер, 13 лютого 2014 р.

"Майбутнє варто планувати"

    У Великораковецькій бібліотеці в рамках проекту "Майбутнє варто планувати" було  проведено бесіду  "Родина, сім'я - школа життя", а також під час  бесіди всі бажаючі мали змогу познайомитися з вкладкою інформаційних матеріалів та спеціальною літературою, яка була представлена на книжковій виставці: "Майбутнє варто планувати". На заході були присутні учні старших класів , бесіду вела бібліотекар Попович М.М.












 



пʼятницю, 7 лютого 2014 р.

                                                     Історія бібліотеки
       У Великому Раківці в 1945 році була організована хата – читальня. Мельник Іван Гаврилович став її першим завідувачем. З його ініціативи створюється хор-ланка, яка виконує коломийки, автором і керівником яких є він сам.

      Виступ хор-ланки в Києві був успішним і вона зайняла друге місце,  гідно представила Закарпаття на столичній сцені. Пізніше в 1952 році агітбригаду було перетворено в ансамбль пісні і танцю «Виноградар». Для ансамблю самобутній поет написав багато пісень.
       З’являються на світ його поетичні збірки. Перша була надрукована в 1960 році під назвою «Наливайтесь грона». Друга вийшла в 1963 році під назвою «Кого любиш дівчино». Третя ввійшла до колективної збірки «Пісня моя, доле моя» в 1967 році. Четверта збірка «Скибки сонця» була видана в 1973 році. І.Г. Мельник писав: «Радий безмежно, що моя робота потрібна людям, що до мене приходять і просять написати коломийку чи вірш для окремої людини, чи про колгосп, школу. Це дає мені наснагу, надихає на нові творчі пошуки. А життя навколо вирує і сидіти склавши руки не можна».
       Радість у праці для людей – таким був ідеал Івана Гавриловича. Скромний колгоспник пісняр наполегливо вчився, невтомно оволодіває поетичною майстерністю. Серце його було завжди повне бадьорих мотивів, душа завжди сповнена молодості і синівської любові до рідної землі, до людини творця.
 
Подивись навколо.
Подивись, мій друже,
Як сади колгоспу
Підросли в цвіту вже.
 
Подивись на наші,
Подивись на схили –
Там колгоспні руки
Виноград зростили.
 
Подивись, мій друже,
Подивись на села
Бачу в тебе друже
Усмішка весела.
 
Усмішка щаслива,
Усмішка весела.
Бо в садах розквітли
Й верховинські села.
В них бібліотеки,
Клуби і лікарні,
Дитсадки і школи
 
        Бібліотечну справу продовжили теперішні ветерани бібліотечної ниви Поляк В.І., Мельник Г.І. Зараз в бібліотеці працює Алмашій О.Ю.
 

 

 

 

                                                    Великий Раковець. «Просвіта»
       Одне з більших сіл Закарпаття в долині Боржави – 40км. 25 миль на південний схід від Мукачева і біля 20км. На північний схід від Севлюша. Великий Раковець лежить в передгір’ї Карпат. В околиці В. Раківця є досить лісів і багато потічків. Ліс дає паливо, будівельні матеріали, гриби, ягоди та малу дичину. В потічках багато раків. Звідси і назва села Великий Раковець.
       В історії Мукачівської Єпархії згадуються між іншими такі Раківчани:Методій, жонатий порох в Раківцях, по смерті своєї жінки постригся в ченці і був висвячений єпископом року 1688 Шенатизм Мукачівської Єпархії з року 1915 згадує його як греко-католицького єпископа під іменем Методій Раковецький між єпископами №16 і №17, тобто не зачислює його до ряду мукачівських греко-католицьких єпископів.
       Друга історична особа з В. Раківця: Юрій-Геннадій Бізанцій (1656 у В.Раківцях – 1733 на Чорній Горі), був єпископом з 1716 по 1733 рр.
        Третя велика постать зв’язана з В.Раківцем, як і порох в роках 1894-1902 р. отець Євген Фенцик – редактор, письменник, поет та перш за все мужній оборонець закарпатців проти незаконних стремлінь мадярських «власть іміючих» для споряднення національних меншин.
       Вже в перших роках чеського режиму раківчани заложили собі читальню «Просвіти» і Руський національний хор, який з успіхом виступав на І з’їзді Руських національних хорів Підкарпатської Русі дня 13.VI.1926 р. в Ужгороді. Як Львівське діло повідомляє 19 серпня 1930 року читальня «Просвіти» у В.Раківці виступила з привітом на крайовім святі 10-ліття читальні «Просвіти» в Білках 2 серпня 1930 року. Бібліотекарем був Роман Петро Іванович. Звіт з діяльності читальні за 1934 р. був опублікований в українськім Слові в Ужгороді з І.1935 р. Так сказано між іншими, «В хаті-читальні праця йшла жваво». Колядницький дохід хору пішов частинно на «Світло», частинно на урядження власної сцени. На урочистих сходинах читано систематичні курси – 16.XII.1934 р. відбулася вистава «Які хори – такі доктори». Учителі Іван Лях та Іван Буршин заслуговують повного признання за свою читальну працю.
       Про В.Раковець було вже написано вище. Тут надаємо світлину національного хору читальні товариства «Просвіта» з року 1925 р. Диригентом хору був отець Нікіфор Гелебей.
          А ще цікаво знати!!!
         Рішення сільського заступництва громади В.Раківця з дня 14 грудня 1938 року наш любий батько прем’єр л-д А. Волошин був вибраний почесним громадянином нашого села, за невтомну працю за весь наш український народ і Карпатську Україну.